Перфекціонізм як лабіринт без виходу

 Жив колись давно великий художник – скульптор, живописець. Його роботи були настільки досконалими, що коли він створював скульптури, їх важко було відрізнити від живих людей.

Одного разу астролог сказав художнику, що наближається день його смерті. Звісно, митець дуже злякався та захотів уникнути смерті. Йому прийшла ідея: зробив 11 скульптур самого себе. І коли Ангел смерті постукав у двері та увійшов, художник заховався серед цих скульптур та перестав дихати.

Ангел смерті не міг повірити своїм очам. Подібного ніколи не траплялось, нечувано було, щоб Бог створив однакових людей. Він створює тільки різних! Стоять абсолютно однакові 12 людей. Кого з них забрати? Ангел не міг вирішити кого саме.

Бог засміявся та шепнув Ангелу декілька слів.

-         А тепер іди та скажи це у майстерні, де художник заховався серед своїх скульптур.

І Ангел смерті знов повернувся до художника. Увійшов та промовив:

-         Все у повному порядку, окрім одного… Майстер, ти дещо упустив. Є одна помилка.

Художник зовсім забув, що ховається. Він вискочив та запитав:

-         Яка помилка?

Ангел смерті розсміявся:

-         Попався! Ось єдина помилка – ти не можеш забути самого себе. Ходімо!

Це всього лише притча, проте вона яскраво демонструє, що патологічний перфекціонізм призводить до найбільшої помилки – надмірному фіксуванню на своїх недоліках, що призводить до хронічного розчарування та невдоволення собою. Такий вид перфекціонізму називають ще невротичним. Для такої людини бажання стати кращою, ніж вона є, межує із нав’язливою ідеєю, якої життєво необхідно досягнути.

В результаті, наздогнати ідеал може бути досить втомливою справою, яка призводить до:
·        Зниження самооцінки та депресії;
·        Неможливості радіти досягненням;
·        Втечі від ситуацій, в яких є вірогідність допущення помилки (принцип «все або нічого»);
·        Надмірної скурпульозності та уваги до деталей, що забирає багато часу та енергії;
·        Трудоголізму (це явище ми обговоримо у наступній статті);
·        Зниження цінності діяльності, відносин, якщо вони не вписуються у стандарт.

Нижче наведена таблиці, за якими особливостями можна відрізнити нормальний перфекціонізм від патологічного:
 

Адаптивний перфекціонізм	Патологічний перфекціонізм
Здатність отримувати задоволення від діяльності	Нездатність отримувати задоволення від діяльності
Зміна стандартів у зв’язку із ситуацією	Жорсткі високі стандарти
Стандарти можливо досягти	Нереалістичні (нерозумно високі) стандарти
Зважується чи відповідають стандарти можливостям та внутрішнім ресурсам	Не встановлюється відповідність між стандартом та можливістю ефективного досягнення результату
Прагнення успіху	Страх невдачі
Фокус на тому, щоб виконати правильно	Фокус на уникнення помилки
Спокійне, ретельне відношення до завдань	Напружене, тривожне відношення до завдань
Відчуття незалежності свого «Я» від виконуваної діяльності	Відчуття залежності цінності свого «Я» від виконуваної діяльності
Своєчасне виконання	Відкладання завдання (прокрастинація)
Наявність мотивації досягнення	Наявність мотивації уникнення негативних наслідків
Неуспіх призводить до розчарування та нових спроб	Неуспіх призводить до жорсткої самокритики
Критичність мислення	Чорно-біле мислення
Сильне бажання досягти досконалості	Впевненість в тому, що досягти досконалості необхідно будь-якою ціною
Впевненість у своїх діях	Постійні сумніви

Як же розпізнати та запобігти вкоріненню в собі цієї отруйної рослини? Варто зазначити, що спочатку дана проблема зовсім не здається проблемою. Ми впускаємо її у своє життя, а через деякий час відчуваємо, як щось роз’їдає нас із середини, проте ми вже стали єдиним цілим. Відмовитись від перфекціонізму означає відірвати частину себе, що, звісно ж, дуже важко зробити.

Перетворюючись у перфекціоніста, ми можемо помічати у собі сильне бажання досягати не хороших результатів, а найкращих, визначних. Якщо це схоже на вас, спробуйте уявити ситуацію, коли одного разу ви щось зробите просто непогано. Як ви себе будете відчувати? Які думки будуть виникати? Чи завжди необхідно підкорювати одні лише вершини? Можливо, досягнувши певної відмітки, краще зупинитися і насолодитися краєвидом, аніж весь час перебувати на піках найвищих гір?

Ви часто сумніваєтесь у своєму виборі та прийнятих рішеннях? Саме час вирішити, що для вас важливіше: бути правим чи допустити помилку, яка зробить вас більш досвідченим(ою)?

Завершивши щось, над чим довго працювали дуже приємно відчути заслужену насолоду. Проте якщо виявляється, що все не на 200% вдалося і ви через це втрачаєте свій спокій та сон, варто одразу бити на сполох. Навчіться одразу припиняти мисленнєву суперечку «Як потрібно було зробити по-іншому». Дайте собі право бути та вирішувати щось в реальному моменті, залиште за собою можливість приймати рішення «тут і зараз» без необхідності «перегравати» їх в майбутньому, візьміть на себе відповідальність за це, після чого прийміть результати власних дій.

Намагаючись справити гарне враження, ми турбуємося про те, щоб не розчарувати, адже від нас так багато очікують. Варто лише згадати притчу про осла та чужі поради, щоб впевнитися, що ми самі повинні вирішувати що та як нам робити. Приділіть увагу важливим речам замість того, щоб догоджати оточуючим. Гарною практичною вправою буде перед прийняттям якогось рішення запитувати себе: «Для чого я це роблю?». Якщо відповідь задовольняє ваші цінності та бажання, то впевнено доведіть задумане до кінця, якщо ж це потрібно всім, крім вас, перегляньте своє відношення до світу.

Якщо ви любите порядок у всьому (я маю на увазі не лише прибраний будинок та функціональне його оформлення, але й щоденні плани, замітки, стікери та правила), пропоную встановити для себе межу, яка дозволить певні речі не планувати та допускати ситуації, в яких доведеться діяти спонтанно. Це дозволить підтримувати високий рівень креативності, відчувати легкість та натхнення.

Певне, досить приємно усвідомлювати, що перфекціонізм дозволяє помічати те, чому інші не надали значення. Проте іноді, захопившись вивченням деталей та дрібниць, ми за деревами не бачимо дрімучого лісу. Просуваючись, ми продовжуємо досліджувати, поки не озираємося, щоб усвідомити, що заблукали у нескінченному лабіринті без виходу. Подумайте, чи не забули ви про свою першочергову ціль у гонитві за недосяжною досконалістю?

Деякі матеріали взято із наступних джерел:

1.     Ильин Е. О. Работа и личность. Трудоrолизм, перфекционизм, лень. – СПб.: Питер, 2011. – 224 с.

2.     https://habr.com/ru/company/smartprogress/blog/322756/