PsyChoice

Чи траплялось вам коли-небудь відчувати себе «неправильно» під час або після розмови з певною людиною? Можливо спочатку вам здавалося, що людина спотворює факти, намагається переконати вас в таких, на її думку, «очевидних речах»? І, можливо, при цьому, ви відчули сумнів у власних переконаннях, думках, почуттях та реальності в цілому? А ще непевність, збентеженість та певною мірою відчуття сорому / провини? В голові могла промайнути думка: «А що, якщо я помиляюсь?». І тут варто зазначити, що наживка спрацювала: з цього моменту відбуватиметься поступове підривання внутрішньої стійкості жертви, розхитування її психоемоційного стану. Саме так працює типова схема газлайтингу – однієї із форм психологічного насилля, коли маніпулятор намагається змусити жертву засумніватися в адекватності сприйняття нею дійсності. Це не значить, що з цього моменту необхідно одразу ж опиратися будь-якій думці, яка суперечить вашій. Спробуйте відчути різницю між тим, коли людина просто висловлює свою думку та к

Будьмо чесними із самим собою: всіх нас час від часу обтяжують думки-гремліни: часом ми вмикаємо скепсис, іноді на нас діють внутрішні стереотипні установки. Гремліни впливають на свідомість, оточують людину хибним ореолом поверхневих негативних оцінок. Вони можуть чекати на вас у переломні моменти життя, під час усвідомлення чи втілення власної цілі. Перший гремлін очікує вас біля підніжжя гори, на самому початку будь-якого задуму. Його вплив настільки значний, що здатний майже паралізувати людину висновками щодо її нікчемності порівняно зі здобутками інших людей. Звичка порівнювати не у свою користь наближає людину до тієї точки розчарування, коли рухатися зовсім не хочеться, адже ні в чому немає сенсу: «Навіщо щось робити, якщо не вийде?».  Photo by  Dave Marshall Такі люди часто уявляють своє «зіткнення» із майбутніми труднощами та перепонами, відсутністю альтернативних варіантів вибору, мають звичку відкладати справи «на потім», їм навіть страшно уявити наслідки власних дій. Хоча

Запитаєте: «Як позитив може бути токсичним?» Яким би дивним не здавалось формулювання, таке явище зустрічається у житті набагато частіше, ніж ви можете собі уявити. Достатньо подивитися на ситуацію, коли людина втрачає роботу, а їй з піднесеним виглядом говорять: «Зате…», щоб усвідомити, що «справжнім» позитивом тут і не пахне. Більше того, щоразу, коли ми намагаємося тримати «маску» та виражати вдячність та оптимізм, аби нікого не завантажувати своїми турботами, всі наші емоції та переживання просякаються токсичним позитивом. Сором, замаскований під оптимізм – найчастіший варіант поєднання двох несумісних емоцій, які, власне, і породжують токсичний позитив. Значна більшість людей перечитавши книжок про позитивне мислення з його допомогою намагаються відмежуватись від стресових ситуацій та небажаної реальності. З часом така звичка виснажує психіку, не дозволяючи людині виражати істинні емоції та почуття. Коли ж позитив стає токсичним? Це відбувається саме в тих випадках, коли намагають

  Запрошую до участі у тренінговому курсі «@WarLifeSkills», метою якого є відточування так званих «war skills». До даного комплексу належить низка навичок, які забезпечують успішне функціонування особистості у період кризових ситуацій, зокрема в умовах військового конфлікту. «War skills» охоплює 7 ключових навичок: баланс між збереженням контролю та гнучкістю в умовах обмеженості; інформаційна детоксикація; усвідомлення відповідальності за свій стан та дії; вміння насолоджуватися моментом без відчуття провини або сорому; набуття життєстійкості, уміння підтримувати стабільний емоційний стан; здатність використовувати успішні стратегії подолання затяжного стресу; укріплення відчуття єдності з оточуючими людьми, здатність проявляти терпіння, емпатію, толерантність. Кожен із вище перелічених навиків пропрацьовується на онлайн-заняттях: Заняття 1 . @Людина, яка відчула вітер змін, має будувати не щит від вітру, а вітряк . Заняття 2 . @Людина знаходиться там, де живуть її думки . Заняття 3

Емоційний інтелект — це певна вроджена здатність людини, яка піддається тренуванню протягом усього життя. Але в цій справі починати необхідно саме з себе і власних емоцій. Тільки так ви навчитеся розуміти інших. Photo by  Katie Manko На питання «Чи можна підвищити емоційний інтелект» фахівці кажуть однозначне «так», і ось які поради вони дають найчастіше: 1. Не розділяйте емоції на «погані» і «хороші». Прислухайтеся до почуттів, які охоплюють вас в той чи інший момент. Думайте про те, що могло їх спричинити. Оцінювання емоцій навпаки знецінює їх і не дозволяє в повній мірі зрозуміти, що саме ви відчуваєте. 2. Ведіть щоденник емоцій. Кожен день записуйте що і коли ви відчували, описуйте обстановку і всі можливі тригери. Буквально через місяць вам стане легше розуміти себе та механізм виникнення власних емоцій. 3. Помічайте транслювання ваших емоцій в книгах, фільмах або музиці. Буває ж таке, що при перегляді фільму ви помічаєте, як хтось із героїв говорить фразу, яка описує саме те, що

Кожен із нас неодноразово зіштовхувався із підступністю внутрішнього Критика: під час прийняття важливого рішення, за складних життєвих умов або у період екзистенційної кризи. Пропоную практичні аспекти роботи із Внутрішнім Критиком. Робота із Внутрішнім Критиком 1.     Відслідковуйте, коли Внутрішній Критик починає відправляти послання. Які слова він говорить? Чи чути нотки іронії в голосі? А може він одним поглядом чи тоном дає зрозуміти, що йому не подобається? Як він виглядає в цей момент? 2.     Частіше задумуйтеся про те, що Вам хочеться та дійсно потрібно. Можете навіть одягнути якийсь браслет або перстень і щоразу, як цей предмет потраплятиме на очі, кажіть собі Стоп, змінюйте позу, задумайтеся про те, що відчуваєте, чого потребуєте. 3.     Спробуйте відділятися від свого Внутрішнього Критика. Не «Я хочу зробити все ідеально», а «Ти хочеш усе зробити ідеально». Не дозволяйте йому приймати за Вас рішення, не слідуйте його вказівкам. 4.     Обов’язково відповідайте Критику. Коли