PsyChoice

Не секрет, що ми сприймаємо світ та події у ньому відповідно до особливостей виховання, сукупності емоційних реакцій, життєвого досвіду та сформованих на основі нього власних переконань. Часто у процесі сприйняття дійсності, ми допускаємо помилки – когнітивні викривлення (або як їх називають «пастки мислення», які не дозволяються реагувати гнучко на зміни, а тому ефективно адаптуватись до умов обʼєктивної реальності. Photo by  André Lopes Часто ми навіть не помічаємо наскільки сильно довіряємо власному мозку. І дуже часто ми схильні приходити у своїх роздумах до ірраціональних висновків. Далі буде описана кожна із когнітивних пасток. Катастрофізація (людина уявляє, що насувається якась катастрофа, прокручуєте у голові можливі негативні наслідки від незначних ситуацій). При катастрофізації, особистість запитує себе «А що, якщо…?», а далі напрям та інтенсивність бурхливої фантазії може приводити до тривожного розладу та фобій. Наприклад, «Я що, якщо я потраплю у аварію?», «А що, якщо хт

Згадайте відчуття, коли вам відмовляли. При цьому не надто важливо, яким було прохання: дрібʼязковим чи вагомим, просто спробуйте закцентуватися на власних переживаннях у момент відмови. Кожен із нас відчував щось схоже на коктейль, який відображає поєднання різких ноток образи, терпкого роздратування, аромату незручності тощо. У кожного цей коктейль індивідуальний, проте часто діє однаково негативно. P hoto by Thami César Для більшості складним є питання як відмовити у проханні, так і почути відмову. У більшості випадків, коли людина вимушено погоджується, вона робить це з можливих наступних причин: Щоб уникнути почуття провини; Віра в те, що колись хороший вчинок вам повернеться (можливо конкретна людина в свою чергу буде краще до вас ставитись); Впевненість у тому, що отримаєте негативну реакцію у відповідь; Страх вважатися «поганою людиною», яку будуть величати «егоїстом» або «зарозумілою»; Бажання отримати схвалення та прийняття; Труднощі із розпізнаванням маніпуляцій (людину легк

Досконалих людей немає. Власне, недосконалість і робить нас людьми. Періодично ми допускаємо помилки, неправильно розуміємо мотиви вчинків інших людей, приносимо незручності та проблеми оточуючим, ображаємо їх (свідомо чи ненароком). Деякі ситуації вимагають від нас усвідомленого рішення попросити вибачення у людини за необдуманий вчинок чи нетактовну поведінку. У цьому випадку ми відчуваємо підсвідому необхідність частково відновити справедливість та баланс у відносинах. Photoshop illustration by Fausto Fernós Деяким дослідникам вдалося дослідити процес вибачення. Сінді Франц, соціальний психолог із коледжу Оберлін в американському штаті Огайо, поділилася, що головна проблема подібних досліджень полягає в тому, як змусити учасників експерименту зробити щось погане, щоб вони щиро хотіли вибачатися. У процесі експерименту запитують про щось досить гіпотетичні, наприклад, згадати, яким чином кожен із учасників дослідження вибачався в дитинстві перед мамою (бабусею, тіткою). У цьому випад

Майже щодня ми зіштовхуємося із вибором: що одягнути (кофту червоного кольору чи коричневого), придбати телефон одного чи іншого виробника, з яким набором характеристик обрати пральну машину. Більше того, щосекундно ми вирішуємо куди повернути (ліворуч чи праворуч) та якою траєкторією скористатися при цьому. Photo by Tung Nguyen Dang Звісно, існують речі, які майже неможливо обрати: країну народження, родину (лише у випадках, коли сирота переходить у нову сімʼю), набір генів тощо. Ми не завжди можемо глобально повпливати на політичну систему, екологічний стан новколишнього середовища або кількість опадів у вигляді снігопаду, проте ми маємо право голосу на виборах, можемо змінити рівень власного екоусвідомлення, а також звертати увагу на прогнози синоптиків. «Чи можна прийняти рішення, про яке я згодом не пожалкую», – таке питання найчастіше виникає у контексті реалізації права вибору. Звісно, таке рішення називається правильним, проте для цього необхідно пройти шлях із восьми кроків. О

Здавалось би цілком закономірним те, що навчившись писати, ми автоматично набуваємо здатності правильно створювати конспекти. Проте, як показує практика, не така вже це елементарно проста справа. Перш за все, варто відзначити, що   конспект не має нічого спільного із стенографуванням (синхронне нотування усної мови), адже записуючи кожне слово людина швидше втомлюється та використовує надвелику кількість скорочень та абревіатур, що ускладнює розшифрування даних. Конспектуючи, основний акцент робиться на фіксуванні важливих думок у короткому зрозумілому вигляді, адаптованому для ефективнішого запамʼятовування. Особливе значення відіграє система (послідовність та логічність) та ієрархія (заголовки, підзаголовки тощо). Розмір конспекту має складати 1/8 від довжини оригінального тексту. Навіщо взагалі писати конспекти? допомагають сконцентруватися на конкретній темі; дозволяють швидше запамʼятовувати інформацію (задіюється довготривала памʼять); організовує та упорядковує інформацію; відді