PsyChoice

Емоції – невідʼємна складова нашого життя. Без них наше існування нагадувало б секретну воєнну базу, насичену роботами нового покоління. Проте якими б характеристиками не володів найсучасніший робот, поза його можливостями стоїть набуття креативності, творчості, емоційності тощо. Які б надскладні алгебраїчні рівняння не вирішував «залізний чоловічок», йому не під силу збагнути загадку людської посмішки або визначити міру інтенсивності, наприклад, гніву. З дитинства ми отримуємо здатність реагувати на умови навколишнього світу, усвідомлювати, яку емоцію переживаємо та вчитися керувати власним станом. Не секрет, що значення емоційності для кожної людини специфічне, а виявлення емоцій коливається в залежності від обставин, внутрішніх переконань та мотивів. Подумайте, яким є співвідношення позитивних та негативних емоцій за звичайних умов? Як ситуація змінюється під час стресової ситуації? Ви тримаєте під контролем емоції або вони вас час від часу «накривають»? Пропоную пройти тестування «

«Наша природа полягає в тому, щоб діяти, а не бути об'єктом впливу. Це, з одного боку, наділяє нас здатністю вибирати свою реакцію на певні обставини і, з іншого боку, спонукає нас формувати самі обставини» Стівен Кові Популярний анекдот описує три типи людей: одні рухають світ, інші біжать поруч і питають: «Куди котиться світ?», а треті втікають та думають: «Задавить!». Сьогодні ми поговоримо про два типи мислення людей: проактивний та реактивний. Думаю, вам пощастило перевірити на собі влив та наслідки і одного, й іншого типу. Не секрет, що будь-яка подія несе якийсь зміст для нас, і реакція може бути як проактивною, так і реактивною. В першому випадку людина налаштована самостійно змінювати свої життя, шукати причини у собі, в іншому, вона думає, що її життя змінюють обставини та умови, які складаються, тому шукає саме зовнішні причини проблем. Реактивний підхід можна описати формулою «подразник – емоція – дія», в проактивному додається вольовий та когнітивний компоненти і т

  Згадайте, коли ви востаннє поводились як дитина: вільно, зацікавлено, натхненно, спонтанно..? Думаю, значна більшість відповість щось на кшталт «Я вже виріс із цього віку» або «Потрібно думати про організацію власного життя, а не займатися невідомо чим». Проте, варто зауважити, що дотримуючись такої позиції, ви позбавляєте себе можливості проявляти себе повноцінно, адже у структурі особистості людини проявляються три стани Я: Дитина, Батько та Дорослий. Обмежуючи прояв певного стану, ми тим самим забираємо право на існування певної нашої частини.   Більшості надзвичайно складно поєднати спонтанність із серйозною діяльністю або «строгим, проте справедливим» батьківством. Таким чином, ми власноруч звужуємо спектр всіх проявів свого Я. Проте спонтанність зовсім не означає «поводитись дивно», поверхнево, або ексцентрично, проявити спонтанність у поведінці, емоціях, думках означає дозволити собі бути самим собою, а не лише роллю, яку ми програємо із дня у день. Ось чому обмежившись «форма

  Сьогоднішня проблемна тема, ніби вірус проникає в життя багатьох людей та забирає їх в так звану «пастку активності», із якої надзвичайно важко вибратися. Як ви могли здогадатися із назви цієї статті, обговорювати ми будемо явище прокрастинації, особливо довгостроковий її тип, який ставить життя людей «на паузу», коли здається, що в далекому майбутньому ви можете досягти значних вершин, проте щоразу кажете собі, що сьогодні – не той день, коли потрібно почати зміни, або, в крайньому разі, хоча б окреслити план їх досягнення. Особливостями цього явища є усвідомлення людиною факту добровільного відкладання завдань чи прийняття рішень «на потім», переживання при цьому дискомфортних емоцій та почуттів, переключення на альтернативний вид діяльності та звісно ж, зіткнення із негативними наслідками. Існують декілька теорій, які пояснюють сутність даного явища. Одна з них повʼязана із страхом перед можливою невдачею. В цьому випадку для людини кращим варіантом є відкладання виконання завданн

«Страх – твій найкращий друг і твій найлютіший ворог. Це як вогонь. Ти контролюєш вогонь – і ти можеш готувати на ньому. Ти втрачаєш над ним контроль – і він спалить все навколо і вб'є тебе» Кас Д’Амато, тренер Майка Тайсона Певне, кожен із нас неодноразово стикався із необхідністю боротися із своїм найбільшим страхом чи кількома страхами. І хоча це досить неприємна емоція, роль, яку вона завжди відігравала в нашому житті складно переоцінити. Без її існування у нас «зламався» б механізм самозахисту, не було б внутрішньої сили, яка могла б стримати нас від саморуйнування. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що страх – одна із найважливіших емоцій, а її переживання означає увімкнення механізму самозахисту, і неважливо, чи загроза була реальна або уявна. Страхи можна поділити на три групи: природні (які загрожують життю людини), соціальні (які ставлять під загрозу соціальний статус особистості) та внутрішні (не мають реальної загрози, породжуються свідомістю людини

Нерідко можна почути висловлювання, що життя – це гра, а ми – актори, які грають певні ролі за визначеними правилами. Те, яку роль ми гратимемо й визначатиме поведінку людини у суспільстві. Ерік Берн вважав, що людське Я проявляється у трьох станах: Батько, Дитина та Дорослий. Ви можете помітити, що у одних ситуаціях активізується один стан, а в інших запускається друга програма. Причому реакція – це не тільки різний спосіб мислення, а й зовсім відмінне сприйняття, самовідчуття і поведінка   яка змінюється від одного его-стану до іншого (відповідно зміни можна помітити і в позі, жестах, голосі, міміці). Вашій увазі пропонується заняття «Ігри, в які грають люди» , спрямоване на: визначення провідного Его-стану (Дорослий, Дитина чи Батько); дослідження установки у відповідності із типом відносин із собою та світом; корекція поведінки стану Дитини та Батька з позиції Дорослого; усвідомлення значення позитивних та негативних погладжувань та можливості зберегти позитивне налаштування в ситу

  Останнім часом кожен із нас пізнав гіркий присмак невизначеності та непевності у майбутньому. Наш мозок володіє прекрасною здатністю – пояснювати все навколо себе. Така його особливість з самого початку відкидає можливість існування невизначеності: нам необхідно в усьому шукати сенс, значення та якимось чином все трактувати, тільки б не зіштовхнутися із непередбачуваним. Невизначеність – усвідомлення нестачі інформації про актуальні події чи можливі наслідки. Одними із найважливіших характеристик невизначеності є можливість вибору, з одного боку, та наявність ризику, з іншого. В цей момент ми відчуваємо невпевненість у тому, що щось трапиться та емоційну напругу (підвищену тривожність). Як саме людина реагуватиме на ситуацію невизначеності залежить від рівня сформованості толерантності до невизначеності. Для цього пропонується пройти тестування . Зважайте, що в одних ситуаціях людина може себе проявити як толерантна до невизначеності, в інших – інтолерантна. І останній варіант зовсі

  Чи задумувались ви коли-небудь про те, як післясмак впливає на формування вашого відношення до людей, явищ, речей тощо? Більшість людей вважають надзвичайно цінними відчуття, які зʼявляються після спілкування чи знайомства з проблемою, предметом і т. п. В термінології дегустаторів зустрічається поняття «каудаль», що означає тривалість аромату, смаку та збалансованості напоїв. Чим довготривалішим є присмак, отже вищою є якість того чи іншого напою. Зникнення присмаку має відбуватися поступово, починаючи із слабших ноток та закінчуючи більш стійкими. Тривалість одного каудаля дорівнює одній секунді. Отже, післясмак визначається значною протяжністю у часі, наприклад, ми можемо відчувати післясмак чудової зустрічі все життя, згадуючи дрібні деталі та все ще яскраво відтворюючи весь спектр почуттів та емоцій, тобто, таким чином, продовжуємо задоволення. Такі спогади можуть приносили легкість, коли людина не тримається за минуле, або нестерпні страждання, у випадку, коли вона ще не прожила