«Правда»... «напівправда»... «брехня»

Чи задумувались ви чому люди брешуть? Які мотиви штовхають людину до знецінення правди як однієї із найвищих цінностей? Скажете ви: «Мене це не стосується. Я не маю такої звички». І я не стану сперечатися, лише візьміть до уваги, здавалось би, дрібні, але такі показові ситуації: пообіцяти, але не виконати; запізнюватися, а говорити, що потрапив у затор; на питання чи сподобалася зачіска людини (рекомендований фільм, нав’язана порада тощо), навіть необхідність демонструвати соціально прийняту (доброзичливу та ввічливу) поведінку по відношенню до людини, яка м’яко кажучи не викликає симпатії. З подібними ситуаціями ми зустрічаємося щодня, приймаючи активну роль або будучи стороннім спостерігачем.

Л. Толстой мав своє бачення щодо цієї проблеми. Він був упевнений, що найпоширенішою причиною брехні слід вважати бажання обманути не когось, а самого себе. Однак це ніяк не виправдовує сам факт проникнення брехні в наші життя.

Для початку, сформулюємо декілька уточнень: брешуть всі, тільки різною мірою, за різних обставин та з різною метою. В одному випадку брехня зовсім не шкодить, в іншому, не допускає погіршення відносин, проте частіше за все супроводжується психоемоційними проблемами та нервовим напруженням. Але, в будь-якому разі, незважаючи на всі «пом’якшувальні» обставини брехня залишається брехнею.

Причин такої поведінки можна перераховувати безліч, проте виділимо найбільш типові:

• Страх образити, розпалити сварку чи травмувати;
• Бажання не «виділятися», не бути «гіршим за інших» (експеримент «Обидві білі»);
• Відчуття сорому за зроблене;
• Бажання «жертви» бути обманутою (залишитися в ілюзії чогось звичного або (не)приємного);
• Особиста вигода, що є найбільш сильним та стійким мотивом.

Помічено, що частіше за все схильні до брехні особи із низькою стресостійкістю, із схильністю звинувачувати зовнішні обставини та інших людей у своїх невдачах, а також ті, які часто люблять знаходитись у центрі уваги. Не варто сприймати ці критерії як стовідсоткову гарантію того, що людина з вами нечесна, необхідно враховувати низку більш показових факторів.

Важко виділити загальну класифікацію щодо видів брехні, проте на основі інформаційних джерел та власних спостережень, я виокремила наступні:

• пасивна брехня, яка полягає у замовчуванні правди висловлюваннями типу «не знаю» і т.п. або ж «недоговарюванні» всієї правди;
• біла брехня або брехня «на благо» частіше за все використовується при бажанні зберегти «мир» або прагнучи зберегти відносини від образ чи поганого настрою;
• брехня із ввічливості змушує нас на запитання «Як твої справи?» відповідати в межах неписаного етичного стандарту. Або ж, вислухавши захоплену промову про мегацікаву книжку (фільм), ми дякуємо, обіцяючи переглянути «на дозвіллі»;
• «неусвідомлена» брехня характерна для осіб із порушеннями мислення, пам’яті і т. п., а також тих, хто перебуває у стресовому стані або щиро вірить у свої слова;
• «сніжний ком». Іноді сказавши щось не подумавши, нам доводиться притримуватись вже визначеної лінії, що провокує наростання «сніжного кому». Не зупинившись вчасно, доведеться зіштовхнутися із наслідками, які можуть значно вплинути не лише на авторитет і стосунки з людьми, а й на здоровʼя та навіть життя;
• «непомітна брехня» – так би мовити «брехня в дрібницях», коли, наприклад, потрібно виконати «незначну роботу», яка навіть ніколи не перевіряється, вона відкладається на «невизначений» термін, а в результаті просто ігнорується;
• «недотримання слова» означає порушення сказаного, обіцяного внаслідок зміни обставин або власного бажання. Даний вид брехні зустрічається дуже часто, та не завжди розглядається як обман. А ви як думаєте?
• егоїстична брехня, базується на бажанні отримати вигоду за рахунок інших людей.
• перебільшення (шляхом зменшення включно). Це вид брехні, за якого повідомляються більше, ніж дійсно відомо або щось виділяється, а інше на фоні цього здається менш важливим, що дозволяє справити велике враження на співрозмовника.
• спрощення дозволяє випустити важливі деталі ситуації та надати тим самим їй іншого контексту
• маніпуляція це дуже специфічний вид обману, коли жертві вдається нав’язати думки, бажання маніпулятора, які вона сприймає за свої власні;
• «як спосіб існування». Людей, які «застрягли» у цьому виді брехні називають хронічними брехунами. Сюди ж можна віднести категорію людей, для яких обман став не лише способом, а й засобом існування: цигани, люди, які вдають із себе інвалідів, не будучи такими та інші;
• акторська брехня, яка вважається мистецтвом та засобом релаксації. До такого її виду відносяться виступи акторів театру, фільми, романи, шоу, коли спостерігачі (публіка) розуміють, що все лише гра, а замість людей перед ними постають персонажі в масках. Сюди ж входять відносини між людьми, де кожен із них розуміє, що їхнє спілкування схоже на взаємодію акторів у масках, але для обох така взаємодія є комфортною.

Окремим видом брехні в наш час можна виділити «буду через 5 хвилин», коли насправді людина ще навіть не обрала, що одягне для виходу.

Мені здається, підсвідомо кожна людина відчуває брехню, проте пропоную звернути увагу на наступні моменти, які можуть бути показовими при аналізі поведінки ймовірного «брехуна»:

• подумати чи отримає співбесідник вигоду, збрехавши (враховувати професію людини). Зрозуміло, що ріелтор може викликати підозру, якщо ви спілкуєтеся з ним з приводу покупки нерухомості;
• як часто виникає відчуття, що щось недосказане, спотворене;
• як часто ви «ловили» цю людину на «незначній» брехні (хоча б перебільшення); 
• проаналізувати відповідь на питання «навіщо?» (адже людині, яка говорить неправду важко тримати в голові причинно-наслідкові зв’язки, пов’язані із видуманими фактами);
• можна поставити два простих запитання на вільну тему таким чином, щоб на одне із них співбесідник відповів у ствердній формі, а на інше в заперечній), порівняти, звернути увагу на невербальні засоби (зміну інтонації, тембру голосу, темпу мовлення, на міміку, жести та паузи у розмові).

Скільки існувало людство, існуватиме і явище брехні в суспільстві. Пропоную уявити та описати світ, в якому немає місця для брехні, виливши свої роздуми на папір у формі есе та відправити за електронною адресою lanastreit997@gmail.com. Всі роботи, за умови їх цензурного оформлення будуть розміщені за міткою «Як думаєш ти?». У повідомленні також вказати, яким чином підписувати автора есе.

Використана література:

1.     Ценів В. Класифікація обманів [Електронний ресурс] / В. Ценів – Режим доступу до ресурсу: https://polygraph.ua/v-cenev-klassifikacija-obmanov/.

2.     Чому люди брешуть: 6 наукових причин [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://kniazhyigrad.com.ua/2020/01/05/chomu-lyudy-breshut-6-naukovyh-prychyn/