Час – унікальна можливість чи прострочений подарунковий сертифікат?

 В добу високошвидкісного інтернету та стрімких автомагістралей, жвавого натовпу та невпинної зміни зовнішніх декорацій, ми намагаємося відповідати всім блискавичним перетворенням нашого нестабільного часу. Щодня слідкуємо за останніми нововведеннями, проте не встигаємо осмислити їх значення; поспіхом впроваджуємо передові технології в наші життя, однак раціонально не задумуємось, що переймаємо лише форму, яка може зовсім не пасувати до загального змісту; думаємо, що опинилися в центрі подій в той час, як забуваємо, що справжнім центром завжди був наш внутрішній світ. Вперше задумавшись про це, ми запитуємо себе: "Як же зберегти цей крихкий баланс між «боюсь не встигнути» та «бажанням встигнути все»?"

Дана стаття пропонує декілька простих рекомендацій, які допоможуть виробити власне усвідомлене відношення до часу, відчути його потік та насолодитися досягненнями, результат яких можна бачити завдяки обмеженості й незворотності часу, а також його здатності до впорядкування.

Першою рекомендацією буде визначитись із своїм (комфортним) ритмом життя. Якщо ви є прихильниками slow life, то ви намагаєтеся усвідомлено проживати кожну хвилину свого буття, орієнтуючись на якість, а не на кількісний показник у будь-якій сфері. Якщо ж для вас більш звичним є публічний спосіб життя, то ви із задоволенням відвідуєте велику кількість заходів, якими потім, пропускаючи через себе та свою фотокамеру, ділитеся із підписниками у Instagram.

Визначитись із вашим стилем життя допоможуть наступні запитання:
·        Як ви організовуєте робочий час та відпочинок?
·        До яких способів проведення вільного часу звикли?
·        Якими є основні принципи організації побуту?
·        Як би ви описали основні шаблони поведінки (особливості поведінки, манери)?
·        Які маєте смаки та вподобання?

Можливо прямо зараз ви зрозуміли, що бажаєте змінити свій стиль життя та почати експериментувати. Проте, не варто здійснювати дуже швидкий перехід, оскільки раптовий вихід із зони комфорту може видатися не надто корисним як для психічного стану, так і для організму в цілому. Зміни мають бути поступовими, зваженими, завершеними. В такому разі, вони можуть бути корисним досвідом та навіть позитивним фактором самовдосконалення.

Визначившись із ритмом життя, закономірно, постає питання про сферу діяльності та цінність кар’єри для конкретної особистості. Власне, однією із причин «хронічного невстигання» є прокрастинація, яка може служити показником неправильно обраного професійного шляху або місця роботи. У будь-якому випадку, людину, яка із важким серцем іде в офіс, ще з ранку чекає закінчення робочого дня та намагається відкласти чергове завдання, просто неможливо назвати продуктивною.  

Однак можна помічати зворотню ситуацію, яку ми звикли іменувати трудоголізмом. Цей стан вважається розладом, оскільки характеризується зниженням психічних та фізичних сил трудоголіка, пояснюється «втечею у діяльність» від проблем, у тому числі й внутрішньоособистісних. Часто такі люди пояснюють необхідність працювати 24/7 шаблонною фразою «я й так нічого не встигаю», більше того, вони самі можуть щиро в це вірити. Проте, як тільки хтось запитає: «Що саме не встигаєш?», відразу ж змінюють тему. Для них це певною мірою антидепресант від нав’язливих думок та неприємних почуттів.

В деяких випадках людина з певних причин ставить надто високу планку, проте навіть зрозумівши, що завдання для неї непосильне, вона не в силах відмовитись від «підкорення Евересту». Однак якщо створити план підйому, розподілити навантаження, підібравши необхідні матеріали та засоби, то, звісно, будь-яке подолання труднощів загартовуватиме та підвищуватиме самооцінку, а з нею і впевненість у своїх силах. У більшості випадків, перш ніж стрибнути в пучину невиконаних справ, корисним буде планування своїх дій, інакше розбурханий океан життя охопить вас та змусить піддатися нестримній течії буденності.  

А тепер зверніть увагу на те, як не надто важливі справи змушують вас витрачати частину вашого дорогоцінного часу. Що ж відволікає вас від справді важливих речей? Нескінченні новини у соціальних мережах? Цілодобові кіноперегляди? Чи може виконання «останнього» на цьому тижні прохання від дуже заклопотаного приятеля? Проте лише ви вирішуєте яким чином розподілити найдорогоцінніший ресурс.

Ми звикли звіряти годинники, дотримуючись загальноприйнятого стандарту в конкретному часовому поясі. Уявіть, що у вас (і в кожного із 7 млрд. людей на Землі) є власні годинники, які показують ваш особистий час. За якими принципами рухалися б стрілки вашого годинника? Що має здатність прискорювати його рух, а що затримувати? Яку інформацію можна було б дізнатися із вашого годинника, розуміючи принцип його роботи? Що б ви запитали у людини, помітивши її особистий час? Подумавши над цими запитаннями, можливо, ви (по-іншому) відкриєте для себе справжню цінність найдорогоціннішого подарунку – часу.