Мотиваційний коктейль або Три кити мотивації

 Минула стаття була присвячена плануванню ваших цілей, адже всі ми знаємо, що гарно розроблений план – це вже половина успіху. Проте без постійного надходження внутрішньої енергії, необхідної для виконання задуманого, всі ваші плани – це лише казкові мрії, які створюють враження, що ви рухаєтеся, хоча насправді стоїте на місці.

Формування мотивації залежить від декількох складових: особистого вибору, причетності до певної групи людей та компетентності. Що ж, певне, кожен із нас сприймає можливість вибору, як таке, що саме собою розуміється та не воліє позбавиться звички контролювати те, що відбувається. Відчуваючи зв'язок із іншими людьми та вносячи певний вклад у загальну справу, ми тим самим підвищуємо цінність нашої діяльності. Проте за відсутності змоги ефективно вирішувати проблеми, покращувати свої навики та вміння, демонструвати їх, людина відчуватиме розчарування. І справді, коли всі перераховані фактори присутні, ми пізнаємо відчуття потоку – мотивації високої якості. За протилежної ситуації ми стаємо пасивними, не помічаємо можливостей та перспектив, відчуваємо власну неспроможність та фізіологічний дискомфорт, втрачаємо контроль над емоціями та здатність знайти спільну мову, діяльність стає непродуктивною, а її результати не приносять задоволення.

То як же зберегти оптимальний рівень мотивації? Першою сходинкою є здатність зробити власний вибір, що означає:
·        розуміння, що ви можете обирати;
·        усвідомлення своїх можливостей;
·        здатність контролювати власні дії.

Уникнення вибору призводитиме до того, що ви стикатиметеся з ним знову і знову. Це як в анекдоті: «Як тільки ти сядеш на дієту, як хтось поруч починає їсти». Як тільки ви заявляєте, що не будете їсти тому, що ви на дієті, ви знищуєте свій вибір. Адже суть більшості дієт саме в тому, щоб позбавити людину вибору, саме коли вона думає: «Я обираю схуднути. Саме тому сидітиму на дієті».

Запитання для виявлення вибору у конкретній ситуації:

1.     Який вибір я зробив?
·        Якщо я обрав те, що принесло мені задоволення, по якій саме причині я його відчув;
·        Якщо я обрав не надто вдалий варіант, що саме мене не влаштовує?

2.     Який інший вибір я можу зробити у майбутньому?
·        Що я відчуваю з приводу майбутніх варіантів вибору?
·        Якщо мені здається, що вибору немає, то чому? Чи може це бути ілюзією?

3.     Чи немає у мене відчуття, що мені нав’язують ціль чи ситуацію?
·        Якщо я так і відчуваю, звідки йде тиск (або страх, відчуття провини)? Чому я так думаю?
·        Чи може моя поведінка та дії позитивно повпливати на результат?
·        Якщо я відчуваю обмеження, безпомічність або контроль зі сторони, то як взяти ситуацію у свої руки? Чому це важливо?

Проте не слід забувати про те, що вибір – це не свобода. Можна не мати свободи, залишаючи за собою право вибору ким бути, що відчувати та як реагувати.

Наступна сходинка – відчути причетність, що означає:
·        Знайти спільність з оточуючими, відпустити страх з приводу прихованих мотивів;
·        Діяти, керуючись значимими цінностями;
·        Робити свій вклад у спільну діяльність.

Запитання для «пробудження» відчуття причетності у конкретній ситуації:

1.     Чи може ця ситуація дати мені глибоке відчуття причетності до певної діяльності або до зв’язку з оточуючими?
·        Якщо так, то чим це можна пояснити?
·        Чи може моя активна участь у даній діяльності сприяти благополуччю інших?
·        Якими мотивами я керуюсь при цьому?

2.     Чи є значимим це особисто для мене?
·        Якщо я знаходжу це значимим, то чому? Чи пов’язано це із важливими для мене цінностями?
·        Якою є моя роль у даній ситуації? Що я відчуваю при цьому?
·        Що відбудеться, якщо я не братиму участі в цьому?

3.     Чи відчуваю я, що те, що від мене вимагається, є чесним та справедливим?
·        Якщо так, то чому?
·        Якщо ні, то чому?
·        Чи не суперечить це моїм цінностям? Якщо суперечить, то в чому саме протиріччя і чи варто йти на компроміс?

Пам’ятайте, що мати зв’язки це зовсім не те ж саме, що й відчувати зв'язок. В епоху соціальних мереж, коли кількість легко замінюється якістю, можна мати сотню «друзів», проте навіть не знати їх імен.

І остання сходинка – набуття компетентності, що означає:
·        Відчуття здатності ефективно вирішувати повсякденні задачі;
·        Демонстрування умінь та навичок;
·        Відчуття постійного саморозвитку та удосконалення.

Запитання для набуття компетентності у конкретній ситуації:

1.     Якими навиками та досвідом, що можуть мені знадобитися, я володію?
·        На які ключові вміння я можу покластися, щоб вирішувати задачі, які стоятимуть переді мною?
·        Чому опора на досвід, навики та ключові вміння є такою важливою?

2.     Якими навиками я можу оволодіти?
·        Яких результатів я вже досяг(ла) в певному напрямі?
·        Чому для мене так важливо розвивати свої навики та прогресувати?

3.     Які знання я отримав(ла) чи повинен(а) отримати для того, щоб рухатися далі?
·        Чому для мене важливо рухатися далі?
·        Які помилки я допускав(ла)? Чому варто вчитися на помилках?
·        Що з того чому я навчився (навчилася) допоможе мені в майбутньому?

Компетентність не є синонімом досконалості, а лише прагнення до неї. Життя – це нескінченне вдосконалення, вважати себе досконалим значить припинити його, а отже, й набуття компетентності, що рівносильне «самовбивству».

Обираючи власний шлях, роблячи щось важливе для оточуючих та розвиваючись, ми тим самим укріплюємо себе в мотивації високої якості.

Використана література: Фаулер С. Ваш источник мотивации. Как захотеть сделать то, что нужно. – М.: Издательство «Альпина Паблишер», 2020. – 200 с.