НайСтрашніша емоція

«Страх – твій найкращий друг

і твій найлютіший ворог.

Це як вогонь. Ти контролюєш вогонь –

і ти можеш готувати на ньому.

Ти втрачаєш над ним контроль –

і він спалить все навколо і вб'є тебе»

Кас Д’Амато, тренер Майка Тайсона

Певне, кожен із нас неодноразово стикався із необхідністю боротися із своїм найбільшим страхом чи кількома страхами. І хоча це досить неприємна емоція, роль, яку вона завжди відігравала в нашому житті складно переоцінити. Без її існування у нас «зламався» б механізм самозахисту, не було б внутрішньої сили, яка могла б стримати нас від саморуйнування. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що страх – одна із найважливіших емоцій, а її переживання означає увімкнення механізму самозахисту, і неважливо, чи загроза була реальна або уявна.

Страхи можна поділити на три групи: природні (які загрожують життю людини), соціальні (які ставлять під загрозу соціальний статус особистості) та внутрішні (не мають реальної загрози, породжуються свідомістю людини). В більшості випадків наші страхи саме внутрішні, про такі кажуть: «Лише в голові…». Зазвичай вони базуються на негативному досвіді та закріплюються відповідною установкою, яка запускається за схожих умов, викликаючи спектр переживань від легкої тривожності аж до панічної атаки.

Працюючи зі страхом, важливо спочатку знайти його першопричину. В цьому допоможе вправа «5 Чому». Завдання полягає у тому, щоб пʼять разів поспіль дати відповідь на питання «Чому?». Наприклад, людина боїться виступати публічно, хоча її робота вимагає періодичної участі у засіданнях із певними доповідями та промовами. Вона запитує себе і отримує наступні відповіді:

• «Тому що я починаю збиватись та втрачати думку» («Чому я боюсь виступати публічно?»);
• Тому що втрачаю концентрацію («Чому я починаю збиватись та втрачати думку?»);
• Тому що починаю думати не про виступ, а про те, як слухачі його сприймають («Чому я втрачаю концентрацію?);
• Тому що для мене надто важлива думка оточуючих («Чому я починаю думати не про виступ, а про те, як слухачі його сприймають?»);
• Тому що в дитинстві ніхто не запитував моєї думки і я не звик сприймати її всерйоз («Чому для мене надто важлива думка оточуючих?»).

Як показує практика, саме відповідь на пʼяте «чому» приводить нас до розуміння істинної природи власного страху, проте якщо ви відчуваєте, що є потреба продовжити, повторюйте доти, доки не матимете відповіді. Це означатиме, що ви віднайшли справжню (приховану) причину страху.

А більше матеріалів є доступними за посиланням (заняття «Робота з страхами»).

Довіряйте своїм почуттям, не боріться зі страхом, а дослідіть його природу, значення для вас. Можливо, це барʼєр, який вас захищає, або ж стіна із установок, зведена із руїн минулого травматичного досвіду. У будь-якому разі лише ви здатні пірнути у глибини свого Я та повернутися із дорогоцінним ресурсом, необхідним для розвитку та трансформації вашої особистості.