Почну жити з понеділка...

 Сьогоднішня проблемна тема, ніби вірус проникає в життя багатьох людей та забирає їх в так звану «пастку активності», із якої надзвичайно важко вибратися. Як ви могли здогадатися із назви цієї статті, обговорювати ми будемо явище прокрастинації, особливо довгостроковий її тип, який ставить життя людей «на паузу», коли здається, що в далекому майбутньому ви можете досягти значних вершин, проте щоразу кажете собі, що сьогодні – не той день, коли потрібно почати зміни, або, в крайньому разі, хоча б окреслити план їх досягнення.

Особливостями цього явища є усвідомлення людиною факту добровільного відкладання завдань чи прийняття рішень «на потім», переживання при цьому дискомфортних емоцій та почуттів, переключення на альтернативний вид діяльності та звісно ж, зіткнення із негативними наслідками.

Існують декілька теорій, які пояснюють сутність даного явища. Одна з них повʼязана із страхом перед можливою невдачею. В цьому випадку для людини кращим варіантом є відкладання виконання завдання, аніж переживання з приводу результату. Інша теорія пояснює простій у роботі розумінням людини, що вона не здатна виконати завдання ідеально (перфекціонізм), через що захищає себе від сорому та самокритики. Ще одна теорія приписує звичку до відкладання людям, які бунтують проти правил, а роботу хочуть зробити по-своєму, проте зіштовхнувшись зі свободою вибору, так і не починають виконання завдання. Проте всі вище перелічені теорії на даний момент часу визнані невірними.

Найбільш обґрунтованою вважається теорія, що пояснює прокрастинацію відсутністю мотивації. Тобто, за наявності більшої користі від процесу або результату діяльності, збільшується вірогідність виконання роботи. До неї слід додати специфічну особливість мозку, коли за звичайних умов людина надає перевагу тимчасовим проте миттєвим емоційним підкріпленням (перегляд відеороликів), ніж відстрочених у часі, проте значних результатів (виконання проекту, від якого залежить, наприклад, просування по карʼєрній драбині).

Існує думка щодо біологічної зумовленості патологічного відкладання, яка базується на дослідженнях мозку прокрастинатора. Визначено, що у них збільшене мигдалоподібне тіло, а окрім цього ще й слабші зв'язки між ним та когнітивною (або дорсальною) передньою поясною корою, яка відповідає за різноманітні когнітивні функції, як-от очікування винагороди, емпатія чи керування імпульсивністю.

Якими ж є наслідки прокрастинації?

• Хронічний стрес, що провокує психосоматичні проблеми (проблеми із здоровʼям);
• Відчуття тривоги, сорому, провини, постійного нервового напруження;
• Втрата продуктивності (низька активність переходить у надвисоку із шаленими темпами, коли підходить дедлайн);
• Нестача часу, неможливість його правильного розподілу;
• Формує страхи, загострює невпевненість, відчуття незначимості, безпорадності та знижує самооцінку;
• Провокує появу FOMO (синдрому втрачених можливостей);
  
• Зумовлює появу конфліктних ситуацій через безвідповідальне відношення до роботи та несумлінність у виконанні обовʼязків.

Цікавим є питання чи може прокрастинація бути корисною… В деяких випадках для людини особливо корисною є можливість відсторонитися від будь-якої діяльності та заглибитись у себе, визначити до чого вона прагне та що їй необхідно зробити протягом наступних декількох днів (можливо кардинально змінити життя).

Дізнатися більше про дане явище, виконати цікаві вправи, присвячені цій проблемі та отримати поради, яким чином почати жити із сьогоднішнього дня можна, перейшовши за посиланням «Почну жити з понеділка».

Використана література:

1. Прокрастинація: чи можна перепрограмувати себе на дію?
2. Мычко, В. Н. Прокрастинация как феномен и образ жизни современного человека / В. Н. Мычко. – Текст : непосредственный // Молодой ученый. – 2016. – № 25 (129). – С. 651-654.