Ні! Або Як відмовити та прийняти відмову
Згадайте відчуття, коли вам відмовляли. При цьому не
надто важливо, яким було прохання: дрібʼязковим чи вагомим, просто спробуйте
закцентуватися на власних переживаннях у момент відмови. Кожен із нас відчував
щось схоже на коктейль, який відображає поєднання різких ноток образи, терпкого
роздратування, аромату незручності тощо. У кожного цей коктейль індивідуальний,
проте часто діє однаково негативно.
Photo by Thami César
Для більшості складним є питання як відмовити у проханні,
так і почути відмову. У більшості випадків, коли людина вимушено погоджується,
вона робить це з можливих наступних причин:
- Щоб уникнути почуття провини;
- Віра в те, що колись хороший вчинок вам повернеться (можливо конкретна людина в свою чергу буде краще до вас ставитись);
- Впевненість у тому, що отримаєте негативну реакцію у відповідь;
- Страх вважатися «поганою людиною», яку будуть величати «егоїстом» або «зарозумілою»;
- Бажання отримати схвалення та прийняття;
- Труднощі із розпізнаванням маніпуляцій (людину легко зачепити за «емоційні» гачки);
- Бажання бути незамінною людиною, яка завжди приходить на допомогу (або створити репутацію (імідж) такої людини);
- «Хронічне» почуття жалості, що межує з навʼязливістю.
Справа в тому, що майстерність відмови полягає у
правильному налаштуванні й мотивації, в усвідомленні власних цінностей та
пріоритетів, у роботі з відповідальністю та установками. Вважаючи, що зможете з
нуля освоїти даний навик за короткий період часу означає завчасно приректи себе
на поразку. Базовими навиками, які становлять фундамент успішної відмови
вважаються терпіння та сила волі особистості, а відповідальний підхід до цього
дозволить створити умови для закладання основ нової корисної звички.
Ви задумувались, що кожного разу, погоджуючись допомогти
іншій людині (зробивши щось за неї), ви забираєте у неї шанс освоїти певний
навик чи отримати відповідні знання, які пізніше могли б їй знадобитися. Наприклад,
допомагаючи подрузі, яка завжди катастрофічно не встигає, ви не даєте їй
можливості повчитись основам тайм-менеджменту та налагодити своє життя. Вона
завжди чекатиме допомоги зі сторони, так і не навчившись самостійності,
плануванню та коригуванню власної поведінки, особливо у стресових умовах.
Саме тому щоразу, перед тим, як погодитись виконати
прохання, запитайте себе «Чи справді я допоможу? Який мій справжній мотив при
цьому?». Це не значить, що з цього моменту ви починаєте всім та кожному
відмовляти, просто зважайте на власні потреби та мотиви вашої прогнозованої
поведінки, намагайтесь критично сприймати ситуацію та її наслідки.
Алгоритм
прийняття рішення відмовити чи погодитись на прохання:
I. Крок усвідомлення цінностей та пріоритетів. Даний крок вимагає більшої зосередженості та
наполегливості.
- Візьміть аркуш паперу та подумайте над тим, що для вас є найважливішим. Почніть записувати слова, які найкраще передають суть конкретної цінності. Не обмежуйтесь загальновживаними «сімʼя» або «здоровʼя», краще уточніть, адже, впевнена, ви цінуєте не просто наявність сімʼї, а те, що вона дає кожній окремій людині, в даному випадку, вам. Варіантів може бути незліченна кількість: причетність, підтримка, місце, куди можна повернутись і т. д. Можливо, ви цінуєте комфортні умови або полюбляєте простори дикої природи; когось приваблює стабільність, а хтось звик перебувати у пошуках нового через те, що швидко втомлюється в незмінних умовах; комусь ближче спокій, а дехто звик до екстремальних видів спорту.
- Запишіть перелік того, як ви полюбляєте проводити вільний час (читання, тренажерний зал, плавання, гра на музичному інструменті, заняття з вокалу, подорожі). Щоразу, коли ви змушуєте себе вкотре допомогти вже знайомій нам неорганізованій дівчині, подумайте, скільки б ви нового могли побачити, прочитати чи підняти рівень вокальної або хореографічної майстерності.
- Згадайте випадки, коли ви погоджувались, хоча мали інші плани або просто робили це вимушено. Оцініть за шкалою від 0 до 10 (за рівнем частоти прояву) кожну із описаних вище восьми причин (якщо необхідно, додайте свої).
- Однак якщо ви відчуваєте щире бажання допомогти, тобто основною причиною є альтруїзм, усвідомлено виконайте прохання.
III. Прогностичний крок дає зрозуміти чи раціональною та ефективною буде наша допомога або такий
прояв турботи лише нашкодить людині.
- Подумайте, що може втратити (не отримати) людина, якщо ви виконаєте її прохання (наприклад, вміння планувати та контролювати час, навички самодисципліни, закріплення звички відкладати на потім).
- Оцінюйте вплив прийнятого рішення на власне життя. З цього моменту, коли вас про щось просять, зважайте на власні почуття та потреби (необхідну кількість ресурсів, які ви втратите; дискомфорт, який переживаєте), запитайте себе «Чи варте виконання прохання моїх зусиль? Що може трапитись, якщо його не виконати?». Можливо, людина навіть не помітить ваших «жертв» та старань, прийнявши подібний жест як такий, що сам по собі розуміється. В цьому випадку будь-яка надана вами послуга не цінується, як і сама виконана робота або позичені речі.
IV. Крок прийняття рішення. Обʼєднавши всі висновки, отримані на попередніх етапах, візьміть на себе
відповідальність прийняти рішення, яке не піддається оскарженню та сумнівам.
V. Конструювання поведінки. Основне правило – бути щирим перед собою та людиною.
Корисно памʼятати про основні принципи
відмови:
- Цінуйте власні особисті кордони, подумайте, чого ви не допускаєте по відношенню до себе. Виробіть особисті правила, якими керуватиметесь у процесі спілкування та взаємодії між людьми;
- Руйнуйте звичку автоматично відповідати ствердно на прохання інших людей, намагайтесь слухати усвідомлено;
- Відмовляючи, намагайтесь залишатись спокійним, не підвищуйте голосу, терпляче повторіть свою відповідь, якщо співбесідник наполягає та тисне на вас;
- Не вибачайтесь за своє «ні», адже ви не робите нічого поганого, за що варто просити пробачення;
- Якщо ви аргументуєте свою відмову, це може допомогти людині швидше її прийняти;
- Ігнорування завуальованих прохань (коли людина очікує, що ви зрозумієте, що вона хоче і зробите це для неї);
- Висувайте альтернативні (проте є інші варіанти…) та зустрічні (якщо ви …, то я…) пропозиції;
- Якщо не впевнені, можете використовувати фразу «Мені треба подумати над цим», «Я маю звіритись із своїм розкладом на завтра», «Зможу сказати точно через дві години». Проте найкраще одразу відмовляти, адже пізніше це може бути важче зробити;
- Можете посилатися на особисті цінності та зобовʼязання. Наприклад, якщо я вам допоможу, то підведу інших.
VI. Рефлексивний крок. Оцініть власний стан після відмови, подумайте, чи відчуваєте які-небудь
неприємні почуття. Якщо так, проаналізуйте причини виникнення та можливість
зміни.
А тепер інформація для тих, кому важко
дається приймати відмову:
- Відмова не завжди показує відношення людини до вас в цілому (в тому випадку, коли потрібно відрізняти, де відмовляють на ваше прохання, а де особисто вам);
- Памʼятайте, що в принципі вам ніхто нічого не винен (не беручи до уваги винятки, коли людина взяла борг або позичила певну річ);
- Проаналізуйте, чому вам відмовляють, можливо, проблема в тому, як саме ви виражаєте своє прохання;
- Оцініть та співставте свої потреби та прохання із реальністю;
- Зауважте, що кожна відмова – це можливість проявити необхідні якості, здобути певні знання та навички;
- Подумайте, можливо на вас тисне відчуття несправедливості, коли ви знаходите час та можливість допомогти, а якщо вам необхідна допомога – її ні від кого чекати;
- Погляньте на ситуацію відмови зі сторони, якою вона здавалася б сторонній людині.
Бути вільним значить усвідомлювати своє право обирати,
приймати рішення, погоджуватись та відмовляти в залежності від власних
переконань та потреб. Дозволивши собі та іншим бути вільним, ми починаємо
розділяти свою та чужу відповідальність, визнаючи виняткову цінність кожної особистості.
Література:
Коментарі
Дописати коментар