Внутрішній діалог: STOP / CONTINUE

 Як часто ви прокручуєте в голові діалоги, яким не судилося прозвучати? Як часто все закінчується генеральною репетицією пʼєси? Можливо ви помічали, що кожен такий діалог складається із декількох (частіше безсистемних) реплік внутрішніх коментаторів та  низки образів, які змінюють один одного. Такі діалоги можуть втомлювати, змушувати відчувати критику та натиск обвинувачень, або ж, навпаки, підтримувати, надихати, вселяти надію тощо.

Photo by Noelle Buske

Конструктивний внутрішній діалог виконує дуже важливу функцію – саморегуляція поведінки. Повноцінно це можливо відчути за умови розуміння себе, своїх переживань та емоцій з приводу конкретної ситуації, а отже й думок (внутрішній діалог). В такому випадку людина у діалозі з собою здатна отримати все те ж, що зазвичай отримує у діалозі з іншими. Внутрішній діалог дозволяє підвищити усвідомленість, стати урівноваженим, самостійним та осмисленим, проявити свою внутрішню силу.

Як зрозуміти, що внутрішній діалог конструктивний:

• Обговорюється не проблема, а варіанти її вирішення;
• Здатність до кожної проблемної ситуації підійти як до цікавої головоломки, яку необхідно вирішити за допомогою творчих ресурсів;
• Увага зосереджується на сильних якостях, людина знає, яким чином обернути їх собі на користь;
• Людина відчуває покращення свого життя, налагоджуються відносини із оточуючими, помічає зміну у відношенні до повсякденних проблем;
• Особистість усвідомлює, чого хоче, знає, як можна цього досягти; розподіляє пріоритети та цінності, діє відповідно до них; по іншому сприймає себе, своє місце у світі.

Завдання: пропоную примірити на себе образ людини, якій характерний наведений вище опис. Корисним буде оцінити, наскільки вам близька кожна характеристика (за 10-бальною шкалою).

Проговорювання ситуації дозволяє нам краще зрозуміти ситуацію, себе та нашого опонента в ній (емоції, почуття, думки, дії та мотиви дій), що значно зменшує внутрішнє напруження, допомагає дійти взаєморозуміння та гармонізувати внутрішній стан.

Режим внутрішнього діалогу не має «бути увімкненим» 24/7, для цього має бути конкретно визначений час та місце. Щоб нічого не відволікало, важливим при цьому знаходитись на самоті та у комфортній, спокійній обстановці. Можна використовувати додаткові інструменти для фіксації основних моментів внутрішнього діалогу: диктофон, особистий щоденник, мисленнєві карти і т. п.

Проте значно частіше ми стикаємося із проявами деструктивного внутрішнього діалогу, який є причиною внутрішніх конфліктів, які, в свою чергу, призводять до дисгармонійних станів (тривожність, фрустрація, депресія тощо).

Завдання: якщо ви часто ловите себе на думці, що бажаєте зупинити внутрішній діалог, то варто запитати себе:

• Як я почуваю себе після діалогу із собою;
• Хто в мені зараз говорить? Можете дати імʼя цьому «персонажу», опишіть його, подумайте, чого саме він хоче та для чого йому це потрібно. Спробуйте уявити персонажа, знаходячись у позиції стороннього спостерігача. Можливо стиль спілкування даного персонажа запозичений, визначте хто, коли та за яких обставин «навчив» цьому вашого персонажа;
• Що можна змінити у діалозі із собою, щоб досягти внутрішньої гармонії?

Деструктивним вважається діалог, який містить руйнівну критику та самообвинувачення. Чому ж це відбувається:

• Організаційна причина (відбувається у невизначений для цього місцях та за несприятливих умов);
  
• Емоційна причина (направленість на проблему, а не на способи її вирішення);
  
• Засвоєння звички (людина не здатна призупинити внутрішній діалог та / або сконцентруватись на іншій, більш важливій задачі);
  
• Відхід від реальності (засобами внутрішнього діалогу людина не розвʼязує конкретну проблему, а відгороджується мріями, роздумами від зовнішнього світу, захищається);
  
• Зацикленість на негативі (здатність бачити ситуацію однобоко, можливості не помічаються, іноді сенс того, що відбувається перебільшується);
  
• Заїжджена платівка (постійне та прискіпливе прокручування минулих подій, роздумування над тим, що не так було сказано та що варто було сказати).

Як тільки ви усвідомили, що допускаєте декілька помилок, які дають змогу зафіксувати деструктивний стиль спілкування із собою, одразу подумайте над тим, яким чином можна обернути його на конструктивний.

Частіше за все, коли ми знаходимося в негативних проявах ролі Дитини (ображається, не хоче брати на себе відповідальність, вимагає уваги, відчуває себе винуватим, жертвою обставин, безпомічним, залежним) або Батька (коли людина повчає себе, читає нотації, вимагає від себе щось, керує, контролює, тисне).

Лише у ролі Дорослого (вирішує проблеми, бере на себе відповідальність, орієнтований на об’єктивне сприйняття інформації, характеризується точністю, розмовляє на рівних) людина здатна вести конструктивних діалог із собою.

Приклад. Замість того, щоб сказати: «Не буду, не хочу!» (Дитина), варто проговорити свої переживання та прийняти рішення, яке б сигналізувало про те, що ви берете на себе відповідальність за це рішення: «Мені неприємно відмовляти і я в жодному випадку не мав на меті вас образити, проте я не відмінятиму свої плани» (Дорослий).

Завдання: спробуйте таким способом розписати ваші думки, потренуйтеся вести внутрішній діалог з позиції Дорослого.

Наостанок рекомендую пройти тестування, яке дозволить визначити ступінь вираженості внутрішнього діалогу та його особливостей. 

Самоусвідомлення та здатність змінюватись починається із переосмислення власного відношення до себе та світу, своїх принципів та цінностей, а також усвідомлення власних бажань, потреб та мотивів.