Покрути калейдоскоп

 Вже майже рік ми намагаємося існувати у, здавалося б, паралельній реальності, де діють невідомі закони, інакший устрій життя та велике різноманіття стресофакторів, з якими раніше не стикалися. Ми намагаємося створити щось схоже на більш-менш зручний панцир, в якому відтворюємо власну реальність на основі звичних дій, щоденних ритуалів та засвоєних правил. Саме це дозволяє тримати розум та тіло у тонусі навіть за найекстремальніших обставин. Звичку формувати свою дійсність можна вважати своєрідним засобом абстрагування від зовнішнього світу та його загроз.

Які ж є способи організації свого «внутрішнього панциря»? Першою призмою, через яку можна сприймати зовнішній світ, є планування, коли людина приділяє основну увагу тому, на що вона здатна впливати. Наприклад, вона не здатна змінити вектор розвитку країни, проте може підвищити власну компетентність у певній галузі, що в подальшому здійснить вплив на розвиток науки або покращить рівень виробництва.

Ще одним способом абстрагування може служити концентрація на власних потребах, в тому числі психологічних. Сон, харчування, ранкова пробіжка, ведення щоденника – все це допомагає накопичувати ресурси незважаючи на складні та непередбачувані обставини.

Думаю ви неодноразово помічали, що пережити травматичну ситуацію в деяких випадках допомагають думки про омріяне майбутнє, яке «скоро» настане. У зв’язку з цим може виникнути проблема так званого «призупинення» життя («на паузі»), коли людина свідомо відкладає майже всі процеси життєдіяльності на невизначений період часу, коли це буде максимально зручно. Проте зручно не буде ніколи, а звичка «відкладати життя» може закріпитись та хронічно обмежувати її власника.

Наступна стратегія полягає у концентрації на приємних та цінних моментах життя. Створюючи таке собі вмістилище із афірмацій та позитивних установок, ми будуємо простір унікального творчого сприйняття дійсності. Хоча, буває, що дана призма дещо заломлює та спотворює наше бачення ситуації, що проявляється у ігноруванні труднощів та одяганні «рожевих окулярів».

Іноді абстрагування від зовнішнього світу більше схоже на «ковтання» негативних емоцій та почуттів, знеціненні власних потреб та бажань. Побоюючись захлинутись у вирі неконтрольованих переживань, людина свідомо (або несвідомо) витісняє небажані прояви своєї емоційності.

Кожен із нас задля захисту власної психіки обирає той чи інший спосіб організації своєї внутрішньої реальності. Яким він буде залежить від переліку чинників, зокрема виховання. Наш внутрішній світ може трансформувати наші цінності, переконання, досвід у неймовірний лабіринт, куди не проникне страх та відчай, де немає місця несправедливості та агресії, місце, в якому все залежить тільки від вас.