Притча про цінність купюри

Одного разу викладач психології почав свій семінар незвичайним чином – він підняв угору 50-доларову купюру і запитав, чи є бажаючі отримати цю купюру. Багато хто у залі підняв руку. Потім він звернувся до тих, хто не підняв руки. З’ясувалося, що вони також були б не проти отримати купюру, але руку підняти посоромилися.

Photo by Mattia Capponi

– Гаразд, я віддам купюру, але перш ніж хтось із вас отримає її, я дещо з нею зроблю, – мовив психолог.

Він зім’яв купюру і потім запитав, чи хоче хто-небудь усе ще її отримати. І знову майже всі у залі підняли руки.

– Тоді я роблю наступне, – сказав він, – і, кинувши зім’яту купюру на підлогу, злегка потер її черевиком по брудній підлозі.

Він підняв купюру. Вона була пом’ята і брудна.

– Ну, кому з вас вона потрібна в такому вигляді? – і всі знову підняли руки.

– Дорогі друзі, – сказав викладач психології, – щойно ми отримали наочний урок. Незважаючи на все те, що я зробив із купюрою, ви всі хотіли її отримати, тому що вона не втратила своєї цінності. У нашому житті часто трапляється, що ми опиняємося викинутими з сідла, розтоптаними, лежачими на підлозі. Це реалії нашого життя. У таких ситуаціях ми почуваємося нікчемними. Але неважливо, що сталося або станеться, через це ми не втрачаємо своєї істинної цінності.

Література: «Погляд часу» №26-24.06.2021