Токсичний позитив або Доба всепроникаючого «оптимізму»

Запитаєте: «Як позитив може бути токсичним?» Яким би дивним не здавалось формулювання, таке явище зустрічається у житті набагато частіше, ніж ви можете собі уявити. Достатньо подивитися на ситуацію, коли людина втрачає роботу, а їй з піднесеним виглядом говорять: «Зате…», щоб усвідомити, що «справжнім» позитивом тут і не пахне. Більше того, щоразу, коли ми намагаємося тримати «маску» та виражати вдячність та оптимізм, аби нікого не завантажувати своїми турботами, всі наші емоції та переживання просякаються токсичним позитивом. Сором, замаскований під оптимізм – найчастіший варіант поєднання двох несумісних емоцій, які, власне, і породжують токсичний позитив. Значна більшість людей перечитавши книжок про позитивне мислення з його допомогою намагаються відмежуватись від стресових ситуацій та небажаної реальності. З часом така звичка виснажує психіку, не дозволяючи людині виражати істинні емоції та почуття.

Коли ж позитив стає токсичним? Це відбувається саме в тих випадках, коли намагаються знайти підтримку та співчуття, а натомість отримують дещо банальну пораду не хвилюватися або не засмучуватися. Іншим прикладом є використання позитиву з метою заперечення або прикрашування дійсності. Часто ми вдаємося до «позитиву», коли хочемо вселити почуття сорому та показати, що людина недостатньо старається, погано працює або її почуття є «неправильними». Іноді таким чином проявляється схильність до самообвинувачень.

Токсичний позитив змушує нас виглядати безтурботним у очах оточуючих, намагатися підняти настрій оточуючим, уникати відповідальності, звинуватити когось у недоречності виражених емоцій та переживань.

Єдиним антидотом, який виводить з організму токсичний позитив є щирість. Саме вона передбачає врахування думки іншого, прийняття іншої людини, визнання її права на існування, а також проповідує рівність та справедливість у відношенні до всіх та кожного.

Нам постійно звідусіль повторюють, що позитивність – ключ до успіху, до міцного психічного здоровʼя та загалом до щасливого життя, проте такий всепроникний «оптимізм» лишається хіба що концепцією. Застосування її на практиці перетворює людину на робота, налаштованого на один фокус сприйняття. Саме час навчитися розрізняти здоровий та токсичний (вимушений) позитив. Задумайтесь, можливо більшість «позитивних» фраз позбавлені такту, співчуття та щирої зацікавленості. Можливо у їхній прямолінійності яскраво читається жорсткість та відсутність бажання отримати зворотній зв'язок?

Література: Гудман, У. Токсичный позитив. Как перестать подавлять негативные эмоции и оставаться искренними с собой / Уитни Гудман ; пер. с англ. А. Лаировой. – Москва : Манн, Иванов и Фербер, 2022. – 280 c.