Шлях від контролю до відповідальності

У кожного з нас є частина, яка дуже хоче, щоб усе було добре. Щоб близькі не хворіли. Щоб усе встигалося. Щоб люди були щирими. Ця частина називається контроль. Вона з’являється рано — коли дитина ще не може вплинути на світ, але дуже хоче почуватися у безпеці. Коли світ здавався хаотичним і непередбачуваним, дитина вчилась: «Якщо я все передбачу, все зроблю правильно — все буде добре» Контроль — це не ворог. Це внутрішній охоронець.

Він шепоче: «Будь хорошим — і тебе будуть любити». «Будь уважним — і тебе не покарають». «Зроби все ідеально». Ми ростемо, але цей механізм лишається. Ми намагаємося контролювати думки інших, почуття, випадковості. Плануємо, хвилюємось, прокручуємо ситуації в голові. Контроль – це наша спроба утримати світ у зрозумілих рамках.

Контроль – це ілюзія безпеки. Він схожий на жорстке кермо в машині: ми стискаємо його з усієї сили, та на дорозі все одно трапляються несподіванки.

І одного дня щось іде не так. Ламаються плани. Люди не поводяться «як треба». Щось цінне втрачається. І контроль — не допомагає. Він починає тиснути, виснажувати, душити. Саме в такі моменти може з’явитися інша сила — відповідальність. Вона не така владна. Вона не обіцяє всього тримати в руках. Але вона — глибша. Відповідальність каже: «Світ не завжди буде таким, як ти хочеш. Але ти завжди можеш обирати, ким ти будеш у цьому світі».

Контроль — це прагнення керувати тим, що від нас не залежить. Відповідальність – це здатність відповідати за те, що справді від нас залежить.

Контроль стискає. Відповідальність розширює. Контроль – це спроба все передбачити. Відповідальність — бути готовим зустрітись з тим, що є. Контроль боїться хаосу. Відповідальність вчиться жити з невизначеністю, не втрачаючи себе.

Отже, контроль — це дитяча спроба зробити світ безпечним. Відповідальність — доросла здатність прийняти його недоліки.

І коли ми це починаємо розрізняти, щось усередині стає вільнішим. Ми більше не намагаємось змінити те, на що не маємо впливу. Але й більше не тікаємо від того, що дійсно в наших руках. Ми починаємо жити не «щоб усе було під контролем», а щоб бути живими, відповідальними і справжніми у кожному моменті.

Вправа «Коридор»

«Уявіть, що ви йдете по довгому вузькому коридору. Він тісний, стіни з обох боків. Вам потрібно усе контролювати — куди ступити, де не зачепити стіну, як пройти "правильно". Ви стискаєтесь, щоб поміститися. Це контроль.

А тепер уявіть: ви зупиняєтесь. Озираєтесь. І бачите — є двері. Праворуч. Ліворуч. Вони були завжди, але ви не помічали.

Відповідальність — це побачити двері. І зробити крок. Обрати свій шлях, навіть якщо це щось нове і невідоме.»

Коли ми не розрізняємо контроль і відповідальність:

• Ми перегружаємо себе чужими проблемами («Якщо я все зроблю сам — буде надійно»). 
• Або здаємось раніше часу («Це не в моїй владі — значить, нічого не залежить від мене»).

Контроль дає ілюзію впливу, тоді як відповідальність дає реальний вплив у межах наших можливостей.

Коли людина занадто захоплена контролем:

• Вона не бере на себе ризики.
• Не дає іншим права вибору.
• Вона намагається «перевиховати» іншу людину
• Не визнає непередбачуваність життя.

Відповідальність же вимагає побачити свою роль у ситуації.

Що буває, коли контроль відпускають?

— З’являється страх втрати – втрати себе, ситуації, впливу.

— Потім – полегшення.

— А ще далі – довіра. До себе. До інших. До самого життя.