Багатозадачність – суперсила?

Сьогодні багатозадачність подається як суперсила. У резюме її вказують як навичку, якою варто пишатися. У статтях – як те, що має розвивати кожна сучасна людина. Але кому вигідно, щоб ми вміли робити десять справ одночасно?

Багатозадачність вигідна роботодавцям – працівник, який постійно чимось не зайнятий, здається неефективним. Вона вигідна чоловікам – коли жінка може водночас готувати, прибирати, займатись дітьми, підтримувати емоційний клімат і ще й підробляти. Вона вигідна жінкам – коли чоловік має встигати заробляти, розвиватись, підтримувати зв'язки, допомагати вдома і бути щасливим. Вигідна всім – окрім нас самих. Отже, багатозадачність – це не про ефективність, а про зручність для інших. Це не шлях до повноти життя, а до виснаження.

Суспільство переконує, що це талант чи сила волі, а насправді – це адаптація до системного тиску. Людей привчають пишатися здатністю «усюди встигати», але рідко говорять про ціну цього виживання. Пропаганда багатозадачності – це нормалізація перенавантаження

Багатозадачна людина здається успішною, потрібною, незамінною. Але ця маска приховує розірваність, втрату контакту з тілом, емоціями, справжніми потребами.

Людину оцінюють за продуктивністю, проте успішність, виміряна кількістю задач – це хибна міра вартості. Життя – це не список пунктів, які треба закрити.

Коли людина мусить робити декілька справ одночасно, навіть якщо не хоче цього – це не свобода. Це сигнал, що її планом, розпорядком та, загалом, життям керує не твоя воля, а очікування інших.

Як же при цьому почуває себе мозок? Уявіть, що ви відкрили 10 вкладок у браузері... У кожній – щось важливе: лист, відео, стаття, месенджер, робота, розвага. Ви переходите з однієї вкладки на іншу. А тепер уявіть, що ці вкладки – це ваш мозок. Що відбувається, коли ви постійно «перемикаєтесь»?

Сьогодні ми поговоримо про багатозадачність: чому вона здається ефективною, але насправді виснажує і знижує продуктивність. І головне – як повернутися до сили однозадачності: вміння бути в одному процесі, повністю присутнім.

Цикл багатозадачності

До широкого поширення електронної пошти й мобільних телефонів такого потоку інформації не існувало, і не очікувалося, що в ньому потрібно буде перебувати постійно. Телефони були стаціонарними, але люди не вважали себе прив’язаними до них, тому ніхто не вимагав, щоб ви відповідали на кожен телефонний дзвінок або передзвонювали протягом декількох хвилин, адже, можливо, вас не буде вдома годинами. На доставляння пошти йшли дні, а не секунди, тому і з відповідями поспіху не було. Цей потік інформації здається природним, але тільки тому, що ми занадто до нього звикли й не можемо уявити його відсутність. Йдучи з дому без телефону, ми відчуваємо себе уразливими та так фокусуємося на потенційно втрачених новинах, що не помічаємо того, що виявляється у нас перед носом. Але так було не завжди.

Когнітивні зміни в умовах багатозадачності.

Дослідження знову і знову показують, що ми називаємо багатозадачністю швидке перемикання між справами, яке обходиться дорого. Якщо коротко, то постійне перемикання уваги змушує мозок споживати велику кількість насиченої киснем глюкози, яка також необхідна для продовження роботи. Виснаження запасів цього палива може привести до підвищеної тривожності, імпульсивності та агресії.

Крім того, більшість завдань, між якими ми перемикаємося, вимагають прийняття рішень (Підняти трубку чи ні? На який лист відповісти в першу чергу?). Прийняття рішень також спалює велику кількість палива для мозку.

Цікавий факт: одна тільки думка про непрочитані електронні листи і повідомлення, може викликати уповільнення роботи мозку, схожі із наслідками безсонної ночі.

Як ми закріплюємо звичку бути у режимі багатозадачності?

Багатозадачність підвищує рівень кортизолу та адреналіну, вона також створює зворотний зв’язок з дофаміном. Ми відчуваємо почуття виконаного обов’язку кожного разу, коли відповідаємо на повідомлення, хоча завдання, яке ми виконали, з’явилося на екрані телефону кілька секунд назад і до цього моменту було нам невідоме. В результаті мозок винагороджується кожен раз, коли втрачає фокус, створюючи залежність від смартфона, про яку ми всі чуємо мало не щодня.

Три режими роботи мозку

У нейрофізіології розрізняють три режими роботи мозку:

• Мережа пасивного режиму (дефолт-система) – коли ми відпочиваємо від розумових завдань.
• Мережа виявлення значущості – коли ми сфокусовані на собі (медитація).
• Центральна виконавча мережа – коли ми посилено про щось думаємо.

Під час відпочинку від інтелектуальної праці мозок працює активніше, ніж коли ми посилено думаємо. Щоб швидше знайти рішення, треба запустити дефолт-систему, тоді мозок зможе обробити інформацію і зробити висновки. Мозок пов’язує розрізнені думки, отримує доступ до спогадів, продовжує будувати нейрональні зв’язки. Тобто після процесу навчання – мозок продовжує вчитися «на задньому фоні».

Закони однозадачності

1. Однозадачність починається не з сили волі, а з усвідомлення.

Практика: Заведіть таймер на випадковий час (наприклад, через 40–90 хв), а коли він спрацює, запитай себе: «На чому зараз моя увага? Я справді це вибрав?».

2. Багатозадачність часто народжується з тривоги: «я не встигаю», «потрібно більше». Але справжній фокус приходить, коли ми не намагаємося встигнути все, а вибираємо головне.
Замість «робити більше» запитайте себе: “Що зараз найважливіше?”.

3. Ми не можемо бути зосередженими, якщо живемо в середовищі постійних стимулів. Однозадачність – це не лише про «менше справ», а й про «більше сенсу». Виділяйте хоча б годину в день без перемикань – для читання, мислення, творчості, глибокої праці. Нехай це стане простором ясності й тиші.

В наших силах зробити деякі дії, щоб допомогти собі впоратися з цим перевантаженням і запобігти частини її найбільш неприємних наслідків. Найважливіше, що ми можемо зробити для обмеження багатозадачності, – це налаштувати управління джерелами чинників, що відволікають прикладами яких є електронна пошта і телефон. Основна рекомендація – читати електронні листи та повідомлення в соцмережах і месенджерах два-три рази на день, а не при отриманні кожного з них. У багатьох додатках можна встановити час, в який будуть приходити всі останні повідомлення.

4. Ми часто плутаємо активність із ефективністю. Багатозадачність може давати відчуття значущості («я така зайнята!»), але це пастка. Почни цінувати спокій і глибоку присутність більше, ніж кількість справ. Важливо перестати плутати зайнятість із значущістю, та хвалити себе за зайнятість.

5. Справжня однозадачність — це не ізоляція від світу, а здатність бути тут і зараз навіть у русі.

Практика: Оберіть одну рутинну дію (наприклад, приготування їжі, дорогу на роботу або чищення зубів). Важливо робити її сфокусовано, без паралельного виконання іншої діяльності. Нехай це буде вашим щоденним тренуванням фокусу.