Шлях від контролю до відповідальності
У кожного з нас є частина, яка дуже хоче, щоб усе було добре. Щоб близькі не хворіли. Щоб усе встигалося. Щоб люди були щирими. Ця частина називається контроль. Вона з’являється рано — коли дитина ще не може вплинути на світ, але дуже хоче почуватися у безпеці. Коли світ здавався хаотичним і непередбачуваним, дитина вчилась: «Якщо я все передбачу, все зроблю правильно — все буде добре» Контроль — це не ворог. Це внутрішній охоронець. Він шепоче: «Будь хорошим — і тебе будуть любити». «Будь уважним — і тебе не покарають». «Зроби все ідеально». Ми ростемо, але цей механізм лишається. Ми намагаємося контролювати думки інших, почуття, випадковості. Плануємо, хвилюємось, прокручуємо ситуації в голові. Контроль – це наша спроба утримати світ у зрозумілих рамках. Контроль – це ілюзія безпеки. Він схожий на жорстке кермо в машині: ми стискаємо його з усієї сили, та на дорозі все одно трапляються несподіванки. І одного дня щось іде не так. Ламаються плани. Люди не поводяться «як треба». Що...