PsyChoice

У житті кожного з нас бувають моменти, коли світ навколо стає непередбачуваним, а майбутнє – туманним. Під час стресових ситуацій, а особливо у надзвичайних обставинах, таких як війна, дуже легко відчути себе безпорадним і втратити контроль над власним життям. Багато хто знає, як важко зберігати спокій, коли щоденні виклики вимагають надто багато сил, а наші думки постійно повертаються до тривожних подій. Саме у такі моменти ми шукаємо способи впоратися з навантаженням і хоч трохи відновити відчуття внутрішньої стійкості. Одним з ключових навиків є усвідомленість – здатність спокійно і ясно сприймати дійсність, навіть коли ситуація навколо виходить з-під контролю. Але як підтримувати таку усвідомленість, коли наш розум переповнений турботами? Як тримати фокус, коли думки розбігаються у різні боки? Тут на допомогу приходять сучасні цифрові інструменти, які ми звикли використовувати в повсякденному житті – і які насправді можуть стати потужними помічниками для підтримки контролю і стабіл...

У кожного з нас є місце всередині, де ми справжні...  Не роль. Не маска. Не очікування, які на нас накладають інші. Не ідеальні образи, які ми намагаємося підтримувати.  А ми самі — живі, теплі, унікальні. Це — місце нашої живої присутності. Аутентичність — це не завжди бути зручним. Іноді це означає визнати свою втому. А іноді — свою радість. Іноді — сказати "я не знаю", або навпаки — поділитися тим, що нам по-справжньому важливо. Аутентичність — це бути в контакті з собою. Це про силу бути чесним із собою. Це не ідеальність. Це визнання тієї правди, яка живе в нас.  Ми можемо говорити стримано або яскраво, бути серйозними або жартувати, — але коли це йде зсередини, це відчувається. Це заряджає інших. Вони довіряють нам більше. Вони починають дозволяти собі бути більш собою. Аутентична людина може бути абсолютно різною, проте в її присутності інші починають розслаблятися, дихати глибше, згадувати себе. Отже , аутентичність = бути в контакті зі своїми почуттями, цінностям...

Сьогодні багатозадачність подається як суперсила. У резюме її вказують як навичку, якою варто пишатися. У статтях – як те, що має розвивати кожна сучасна людина. Але кому вигідно, щоб ми вміли робити десять справ одночасно? Багатозадачність вигідна роботодавцям – працівник, який постійно чимось не зайнятий, здається не ефективним. Вона вигідна чоловікам – коли жінка може водночас готувати, прибирати, займатись дітьми, підтримувати емоційний клімат і ще й підробляти. Вона вигідна жінкам – коли чоловік має встигати заробляти, розвиватись, підтримувати зв'язки, допомагати вдома і бути щасливим. Вигідна всім – окрім нас самих. Отже, б агатозадачність – це не про ефективність, а про зручність для інших . Ц е не шлях до повноти життя, а до виснаження. Суспільство переконує, що це талант чи сила волі, а насправді – це адаптація до системного тиску. Людей привчають пишатися здатністю « усюди встигати » , але рідко говорять про ціну цього виживання. Пропаганда багатозадачності – це н...

У кожного з нас є частина, яка дуже хоче, щоб усе було добре. Щоб близькі не хворіли. Щоб усе встигалося. Щоб люди були щирими. Ця частина називається контроль. Вона з’являється рано — коли дитина ще не може вплинути на світ, але дуже хоче почуватися у безпеці. Коли світ здавався хаотичним і непередбачуваним, дитина вчилась: «Якщо я все передбачу, все зроблю правильно — все буде добре» Контроль — це не ворог. Це внутрішній охоронець. Він шепоче: «Будь хорошим — і тебе будуть любити». «Будь уважним — і тебе не покарають». «Зроби все ідеально». Ми ростемо, але цей механізм лишається. Ми намагаємося контролювати думки інших, почуття, випадковості. Плануємо, хвилюємось, прокручуємо ситуації в голові.  Контроль – це наша спроба утримати світ у зрозумілих рамках. Контроль – це ілюзія безпеки. Він схожий на жорстке кермо в машині: ми стискаємо його з усієї сили, та на дорозі все одно трапляються несподіванки. І одного дня щось іде не так. Ламаються плани. Люди не поводяться «як треба». Що...

  Часто в житті ми діємо майже несвідомо, за звичними сценаріями. Прокидаємося, перевіряємо телефон, поспішаємо у справах, реагуємо на події автоматично: засмучуємося через невдачі, дратуємося через дрібниці, хвилюємося через те, що ще не сталося. День за днем ця схема повторюється, і ми навіть не помічаємо, як наші реакції стають звичкою. Стрес у цьому процесі відіграє особливу роль. Він діє як тригер, запускаючи ті самі автоматичні реакції: хтось миттєво впадає в паніку, хтось звинувачує себе, а хтось уникає проблеми, відкладаючи її на потім. І поки ми діємо на автопілоті, стрес продовжує накопичуватися, змушуючи нас жити в постійній напрузі. Але що, якщо можна реагувати по-іншому? Що, якщо замість того, щоб слідувати звичним схемам, ми навчимося керувати своїм мисленням і свідомо обирати, як відповідати на виклики? Ключ до цього – наш спосіб мислення . Від того, як ми думаємо, залежить, як ми переживаємо стресові ситуації. Сьогодні ми розглянемо три типи мислення, які допо...

Чи траплялось вам коли-небудь відчувати себе «неправильно» під час або після розмови з певною людиною? Можливо спочатку вам здавалося, що людина спотворює факти, намагається переконати вас в таких, на її думку, «очевидних речах»? І, можливо, при цьому, ви відчули сумнів у власних переконаннях, думках, почуттях та реальності в цілому? А ще непевність, збентеженість та певною мірою відчуття сорому / провини? В голові могла промайнути думка: «А що, якщо я помиляюсь?». І тут варто зазначити, що наживка спрацювала: з цього моменту відбуватиметься поступове підривання внутрішньої стійкості жертви, розхитування її психоемоційного стану. Саме так працює типова схема газлайтингу – однієї із форм психологічного насилля, коли маніпулятор намагається змусити жертву засумніватися в адекватності сприйняття нею дійсності. Це не значить, що з цього моменту необхідно одразу ж опиратися будь-якій думці, яка суперечить вашій. Спробуйте відчути різницю між тим, коли людина просто висловлює свою думку та к...